У сучасному мистецтві межа між професійним і непрофесійним поступово зникає. Відсутність спеціальної художньої освіти перестає бути визначальною. Наївне мистецтво та бажання творити, творити щиро і емоційно, виходить на перший план та все частіше експонується на великих арт-майданчиках світу.

За активним, насиченим подіями життям, за політичними перепетіями та пошуками складних відповідей на не менш складні питання, ми вимагаємо такої ж рефлексії від художника. Ми шукаємо смисли там, де потрібно шукати емоції і спокій, де протрібно споглядати і співпереживати. Іноді, чим простіша сутність речей, тим більш значущими вони є. Так і з роботами Наталі Звонкової. Нестача академічної освіти компенсується її багатою фантазією і сміливістю до експериментів, не боячись критики з боку вибагливого глядача. Її роботи глибоко емоційні, вони фіксують ефемерні картини сновидінь. Це як ковток свіжого повітря, без політики і сірої буденності. Особливістю робіт є те, що з одного боку вони легкі для прочитання, а з іншої лишаються загадковими, таким чином зберігаючи дуальність образів. Художиця пропонує чуттєве світосприйняття, не вдаючись до переосмислень, глибинного аналізу та критики, які часто позбавляють нас права насолоджуватись первинним.

"Останні кілька років мені пощастило багато подорожувати світом. Азія, Африка, Європа і звісно ж Україна подарували мені незабутні враження та емоції. Іноді важко відокремити реальні місця від фантазій, настільки яскравими вони є.

Африка, місце, где природа досі домінує над людиною, де горделиві жирафи раптово виникають з-за рогу, де величезні слони оберігають своїх дитинчат, де живе найменша в світі антилопа Дік-дік. І звісно ж місцеві мешканці в яскравому вбранні, які наївно сподіваються перехитрити європейців, але познайомившись ближе, щиро пропонують свою дружбу. Рожеві світанки, дні, проведені в пошуках нових і нових історій зі світу дикої природи і безсонні ночі під крики екзотичних тварин.

Азія, де у вологих джунглях сплелися дерева з величезним листям, дивовижної краси птахи та фантастичні квіти. Я не знаю й половини назв цих рослин і квітів, та вірю, що Адам и Єва були вигнані саме сюди і не відразу помітили різницю.
Карпати, ці зелені пагорби і полонини неможливо забути. Півні пробуджують тебе ще досвіта, прорізуючи своїми співами туман, та вже через годину роса мерехтить діамантами на зеленій траві і на тендітних польових квітах. Корова з телятком пасеться на схилі, а он вдалині верхи на коні скаче дівчина.

Це величезна планета і здається, що неможливо все побачити та охопити. Та коли на Шрі-Ланці чи в Кенії трапляється лихо, мені є за кого хвилюватись. І є чому радіти, коли знаю, що мої друзі лишились живими і неушкодженими. Цей маленький великий світ і є головною темою моєї творчості. Такий прекрасний і такий тендітний. Як мрія."